Сьогодні міняли час в Америці. Сьогодні я ставав утром о 8:30, якo було 9:30 учора. Перший раз в році, коли можемо довше спати без гриза совісті. Це добре звучить спочатку, але я знаю по опиту що сьогодні ввечері рано буде темно. Це чується майже як зрада, як помста всесвіту, якби нiлзя насолоджуватися вранці без покарання ввечері. В кінці кінців, це гра з нульовою сумою. Як стільки багато речей у житті — компроміси важні і неминучі. Я інколи думав про те, що продовжить моє життя якби час не змінився: прокидатися раніше вранці, приходити на кожну зустріч на годину раніше, а потім лягати спати на годину раніше… То теж добре звучить, але підозрюю, рано чи пізно, я б не прокидався раніше, аби не лягав би спати раніше… Як я написав: життя, компроміс — і в самому кінці, від нас залежить, скільки ми готові пожертвувати, щоб бути частиною чогось набагато більшого.