Чотири місяці тому я почав вчити українську мову. Рішення було прийняте з цікавості до культури, історії і, можна сказати, через емпатію до українського народу. Я давно вивчав російську мову з викладачкою, яка живе в Києві, і мені було просто неможливо уникнути думки співчуття. Коли я випадково натрапив на рекламу інтенсивного курсу, рішення було прийнято. Російська і українська мови схожі, тому це допомагає вчитися швидше, але з часом мене це також плутає і важко уникнути змішування… Питання практики, мабуть…

Зараз я сиджу в літаку, лечу з Мадрида до Сан-Франциско через Лос-Анджелес. Це не найкраща комбінація (існує прямий рейс, але часто заповнений), але дає мені можливість читати, рефлексувати і повільно думати про те, як пройшло своє подорож.
Давно нічого не публікував. Як швидко летить час! Сьогодні вперше пишу про те, що нещодавно став татом. Мій син народився в березні цього року, і це, без сумніву, змінило моє життя. Ночі часто довгі, іноді малюк прокидається і виявляє, що голодний, незручний, або просто хоче відчути тепло рук мами або тата. Іноді важко, але воно того варте. Він – джерело радості, наївності, і він показує мені, як виглядає життя, коли немає великих хвилювань: свіже, просте, гнучке. У малюка є можливість вчити багато.

В цій подорожі мої батьки вперше зустрілися з малюком і змогли насолоджуватися його обличчям, погуляти на вулиці, годувати і виконувати всі інші типові речі, які дідусі часто роблять. Це було дуже приємно для них.

Мадрид продовжує бути дуже цікаве місто: в центрі міста люди гуляють скрізь, сидять на відкритих терасах, п’ють вино ввечері, не зважаючи на те, що середа, понеділок чи будь-який інший день. Вони насолоджуються життям, жартують, обіймаються. Навіть якщо 9-10 вечора, відчуваєш яскраву атмосферу. Погода гарна, тепла, закликає людей зустрічатися з друзями, щоб поділитися успіхами тижня або наступними чутками, або обговорити, який новий рецепт варто приготувати вдома.

На жаль, на другий день я почув себе дуже погано і потрапив до лікарні, де проаналізували і оголосили, що мені потрібно залишитися в лікарні на кілька днів. Ого, я зовсім не очікував цього. У нас було заплановано продовжити подорож через 4 дні до Польщі! Однак життя іноді підкидає нам непередбачувані ситуації, і треба приймати їх так, як ми можемо. Я продовжував свою подорож один у лікарні, а подруга з малюком поїхали до Вроцлава. Я завжди намагаюся знайти можливості для роздумів в тиші, повільно, так, ніби час не існує…